Ще 10 років тому в структурі газового імпорту ЄС російський газ займав лише третину. Сьогодні цей показник наближається до половини. Якщо ж один учасник контролює 50 % ринку, він може диктувати свої правила.
Європейці фактично самі себе загнали в газовий зашморг «Газпрому» не займаючись диверсифікаціями поставок, натомість дозволивши російському монополісту пролобіювати «Північний потік – 2».
Оскільки «Газпром» планує поставити в ЄС та Туреччину 183 млрд куб м газу за 2021 р, а експорт LNG з США складає всього 9,6 млрд куб м газу, то LNG не може суттєво змінити картину. Щоправда на спотовому ринку вдалося знизити ціну за тиждень з 2200 дол до 1100 дол.
Інвестиційний банкір Павло Присяжнюк вважає, що літом ціна газу в Європі знизиться до 600 дол за тис куб м. Президент центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар вважає, що ціна ресурсу буде коливатися в межах 700 – 1000 дол за тис куб м.
Щоправда, може бути і інший варіант розвитку подій. Через коронавірус, обмеження глобальної мобільності чи економічні негаразди може знизитися споживання енергоресурсів та ціни на газ підуть вниз.
В Україні влада забезпечила поставки дешевого газу лише для населення, тоді як бізнес був змушений адаптуватися до захмарних цін на газ. Не всім це вдається, деяким підприємствам доведеться закритися, іншим значно скоротити виробництво. Також зростає собівартість виробництва продуктів харчування, яке призведе до зростання цін.
В України є 2 шляхи виходу з енергетичної кризи. Скорочувати об’єми споживання блакитного палива та збільшувати власне видобування. Щоправда для цього потрібен час і кошти.
