Месяц: Январь 2022

Попри заяви європейських посадовців, взяти і відмовитись від російського газу ЄС не зможе ні в поточному, ні в наступному році. Це погана новина для України. Натомість хороша новина полягає в тому, що інфраструктурні проекти, які вже зараз перебувають на фінальних стадіях реалізації, можуть скоротити залежність Європи від російського газу на третину за рік, пише Depo ua.

Впродовж минулих місяців українці почули чимало підбадьорливих слів з боку ЄС, а Кремль наслухався чимало погроз стосовно «вбивчих», «руйнівних» та «небачених» санкцій.

Але на тлі цих дипломатичних словесних конструкцій вчорашня заява глави європейської дипломатії Жозепа Борреля помітно виділяється.

Ми готові на випадок невдачі дипломатії, і ми розглядаємо всі варіанти. Це включає підвищення нашої стійкості, в тому числі шляхом співпраці з такими партнерами, як США, Катар та Азербайджан, щодо питання постачання газу на випадок, якщо Росія вирішить скоротити або припинити поставки, — повідомив Боррель у своєму блозі

Ця заява прозвучала достатньо несподівано. В першу чергу тому, що, за інформацією Reuters, днями співробітники Держдепартаменту США та радник президента країни з питань глобальної енергобезпеки Амос Хокстайн провели конфіденційні переговори з представниками кількох міжнародних енергетичних компаній. Під час яких ненав’язливо цікавилися, чи можна було б компенсувати постачання російського газу до Європи у разі, якщо почнеться повномасштабний конфлікт. Результат цих переговорів був невтішний. Оскільки одномоментно взяти — і знайти спосіб постачати до Європи 170 мільярдів кубів, які наразі щорічно закуповуються у Росії, схоже, неможливо.

Якщо зважити на те, що регазифікований вантаж одного сучасного супертанкера — це трішки менше, ніж 100 мільйонів кубометрів, то для заміщення російського експорту потрібно 1800 заповнених танкерів. Звичайно, зараз у світі є близько 600 газовозів — але їх широко використовують, у першу чергу, в Азії. Другим лімітуючим фактором є недостатня кількість приймальних терміналів для отримання зрідженого газу в портах. Звичайно, зараз в ЄС будується близько півдесятка нових терміналів — зокрема, в Греції, Польщі, на Кіпрі, в Хорватії та Ірландії. Але, зважаючи на те, що потужність терміналів теж коливається в межах 5-10 мільярдів кубометрів на рік, перекрити російський експорт вони також не спроможні. Тим паче, що вступлять у стрій нові термінали не раніше середини поточного — початку наступного року.

Іще є свіжий газогін Baltic pipeline, по якому до Польщі щороку мало би прибувати 10 мільярдів кубів норвезького шельфового газу. Але і він погоди не зробить.

Звичайно, нещодавно танкери зі зрідженим газом із США помітно просадили ціни на блакитне паливо в Європі. Але тоді йшлося не про повну заміну російського газу, а про компенсацію перекритого Росією газогону Ямал-Європа, за допомогою чого Кремль намагався примусити Берлін негайно запустити «Північний потік-2». Але одна річ — перекрити 5-10% дефіциту, а інша — взяти на себе все постачання. І ніякі конфіденційні переговори з керівництвом Катару чи Азербайджану, успіхами в яких хваляться європейські посадовці, тут не допоможуть.

Втім, попри той сумний факт, що Європа без російського газу наразі обійтися не спроможна, вся історія висвітлює і один позитивний момент. Оскільки вищеперелічені інфраструктурні проекти є профінансованими, а більшість із них буде завершена до кінця цього року, то більш ніж ймовірним є скорочення споживання Європою російського газу на 25-35%. Себто якщо Росія відмовиться від агресії стосовно України — то до європейських терміналів цілком зможуть приходити і СПГ-танкери з російським газом, наповнювати які «Газпром» планує в Арктиці. Але у випадку, якщо «господар бензоколонки» надумає робити різкі рухи, заміна постачальника перестане бути чимось екстраординарним. Оскільки танкери пропонують далеко більшу гнучкість, ніж газогони.

А Україні, зважаючи на специфіку наших стосунків з Росією, і, ймовірно, скорий надлишок газу з терміналів та Baltic pipeline у Польщі, слід було б вживати конкретних кроків не тільки для купівлі російського газу у європейських компаній-посередників, але й адаптувати газову інфраструктуру до нової реальності.